Люди починають кричати, коли віддаляються – щоби з цієї великої відстані, яка відчувається всередині, їх почули. Кричать все голосніше.
І одного разу розуміють, що їхні серця стали так далеко одне від одного, що не докричатися.
Люди перестають розмовляти, коли гадають, що їх не почують, не зрозуміють, відкинуть.
Хтось один або обидва замовкають і замикаються у собі. Вони, звичайно, говорять, але мало, з потреби, і ні про що. У результаті додумують одне за одного щось важливе, значуще. Найчастіше це неіснуючі думки, почуття, мотиви, вчинки іншого.
У результаті створюється ілюзорний образ – зазвичай агресивний і небезпечний, який із справжньою людиною має мало спільного.
Люди дедалі більше віддаляються. Починають боятися один одного.
Коли вони все ж таки потрапляють на сімейну терапію, то виявляється, що багато питань, що довго терзали кожного з них, можна було вирішити в ході простої довірчої бесіди.
А ті, хто так і не наважуються поговорити – ні наодинці, ні за когось, часто мовчки розлучаються.
Розмовляйте. Інша людина, навіть дуже близька, не може пробратися через усі наші статки, тригери, травми, захисти. Він не телепат, він не може вгадати, що ти прямо зараз відчуваєш і чому чого хочеш.
Говори щиро, якщо потрібно, проси допомоги. Вона періодично потрібна навіть найсильнішим.
Запитуй все, що тобі важливо. Що людині подобається, що вона відчуває у якихось ситуаціях і чому. Що ти можеш зробити для нього. Що ви можете разом.
Спочатку після тривалого мовчання страшно і важко говорити. Але якщо це робити з взаємною повагою, любов’ю та дбайливістю, то поступово ваші серця повернуться одне до одного і відстань почне скорочуватися.
Щирість – найважливіший компонент щасливих стосунків. Кисень, без якого життя неможливе.