Якими б розумними теоріями ми не пояснювали те, що відбувається в нашому житті, ми приречені переживати, проживати все це своїми почуттями. Розумом ми можемо не погоджуватися з тією або іншою подією, але, так чи інакше, нам все доведеться пережити, пише в своїй статті Ігумен Євменій.
Не існує психотерапевтичних підходів, технік, ліків, які можуть сприяти швидкому згасанню ситуацій, пов’язаних з розставанням з колись коханою людиною. Сумлінні психологи в таких випадках зіззнаються у власному безсиллі і кажуть: «Це треба просто пережити».
Психолог може лише підштовхнути людину до більш рішучих дій в пошуку і супроводжувати її на цьому шляху, щоб вона не наробила дурниць, але сама іскра любові – це чудо, яке не підвладне нікому.
Перш за все, важливо відзначити, що існує «сліпа» любов, в якій багато пристрасті, багато біохімії, багато любовного божевілля. Це дається нам для того, щоб вона встигла трансформуватися в «зрячу» любов ». Приклад останньої хочу привести тут.
З батьками мого хорошого друга трапилася така історія. Коли йому було 11-12 років, його батько став ходити до сусідки «лагодити кран». Кран протікав дуже часто. Майже кожен день він його ремонтував по дві, а то і по три години. Місяців зо два ремонтував. Такий дуже вибагливий кран попався… Одного разу повернувся і сказав дружині:
«Іра, я йду».
«Куди?»
«Я тепер буду жити з Любою».
І вона відпустила його.
Що значить «відпустити»? Це означає відпустити психологічно, внутрішньо, економічно – на всіх рівнях. Я її питав: «Ірино Петрівно, як це вам вдалося?» Вона сказала: «Ця людина зробила мене щасливою на цілих 15 років. І мені цього достатньо. Якщо зараз для нього важливо бути щасливим не так, як я розумію, а так, як розуміє і хоче він, нехай буде так. Я все рівно буду вдячна йому за те, що він уже дав мені».
Мені здається, що іноді любов – в тому, щоб відпустити людину, хоча б на рівні дій і вчинків: не влазити, не ломитися, не лізти зі своїми маніпуляціями в її життя. Просто залишити людину в спокої.
Справжня любов вміє відпускати.
Якщо образ коханої (але не взаємно) людини не дає спокою, переслідує нас, почуття затьмарюють розум, ми ще раз подумки дякуємо їй і – відпускаємо. Ми можемо як мантру якусь, як заклинання, говорити самі в собі спливаючому образу:
«Спасибі тобі велике за те, що ти була в моєму житті. Я відпускаю тебе».
Ми також дякуємо Богові за цю ситуацію і – відпускаємо людину. В подяці укладена потужна зцілювальна сила.
Якщо людина вже пішла з нашого життя, а ми все вирішуємо «повернеться або не повернеться?», «Як би повернути?», «Може спробувати ще раз поговорити?», то, швидше за все, ми любимо своє власне відчуття з приводу людини, а не її саму, адже вона не вибирає бути з нами.
Був випадок, коли мені довелося консультувати чоловіка, від якого пішла дівчина. Він був на грані дуже серйозної душевної кризи, навіть на Бога нарікав. Ми з ним дуже довго вчилися відпускати. Я розповів йому історію про те, як один письменник одного разу зловив дикого койота і посадив на ланцюг. Койот довго рвався в сторону лісу, намагався з розгону розірвати ланцюг, до крові перетер собі шию нашийником. Така властивість його породи, яка не погоджується з несвободою. І письменник зрозумів: якщо любиш – відпусти.
Якщо цей койот дійсно твій, він повернеться до тебе. А якщо не твій, він ніколи не буде з тобою щасливий.
Якщо ж тебе «заклинює» на болі і трагізмі розриву стосунків, як на таку собі нав’язливу ідею, необхідно вольовим зусиллям навчитися переключатися від нав’язливих думок, включитися в життя «тут і зараз», вийти зі стану зацикленості. Найнебезпечніше в цьому стані – терміново шукати інший «об’єкт» для того, щоб переключити на інтенсивність почуттів. Коли «нерв закоханості» сильно запалений, не поспішайте шукати «любов» в комусь іншому.
Відпочиньте, охолоньте трохи від любовної лихоманки, прийдіть в нормальний, звичайний стан. Якщо в серці ще живий образ іншої людини, нова закоханість буде спробою перенесення почуттів щодо попереднього партнера на нову людину.
І якщо ми довіряємо Богу, то коли Батько забирає у нас улюблену іграшку, ми розжимаємо кулачки, розуміючи, що Бог краще розбирається в тому, що нам зараз потрібно. Невіруюча людина може в медитації прислухатися до глибини самої себе, побачити ситуацію в перспективі земного життя, по шляху в перспективі вічності…
Я хочу підбадьорити всіх закоханих, яких кинули або відкинули. Якщо кохана людина від вас може піти, то ваша доля від вас не піде. А якщо хтось пішов з вашого життя, значить це не ваша доля. Ваша доля, ваш поїзд від вас ніколи не поїде.