Перший раз Ольга вийшла заміж за принципом “всі виходять заміж і мені час”. Вона працювала та навчалася на вечірньому відділенні економічного інституту. Ользі виповнився 21 рік і вона раптом виявила, що залишилася сама.
Якось дуже швидко, одна за одною виходили заміж всі її подруги, їм стало ніколи дружити.
Тому, як тільки на обрії з’явився претендент на Ольгину руку та серце, вона без вагань погодилася.
Претендент Сашко був добрий. Гарний, розумний та забезпечений. Мама за Ольгу натішитися не могла. Мама одна виростила дочку і хотіла їй щастя.
Оля звільнилася з роботи, зайнялася будинком. Сашкові батьки подарували їм двокімнатну квартиру, з натяком на появу онуків. Оля з натхненням зайнялася облаштуванням свого гніздечка. Вона готувала для чоловіка вишукані страви. Постійно ходила щось мила, протирала, прибирала.
Минуло півроку. Ольга занудьгувала… ось тут вона звернула увагу на одну особливість у поведінці свого чоловіка. Він абсолютно не почував себе сімейною людиною. Сашко зберіг усі свої холостяцькі звички, додавши до них розумницю-дружину та облаштований побут.
Вихідні вона коротала наодинці, бо чоловік віддавав перевагу товариству колег з роботи, друзям із двору, однокласникам та іншим знайомим. Разом вони ходили до сауни, їздили на рибалку, на шашлики.
Чоловік повертався вночі п’яний та задоволений. Він пишався перед друзями, що його всерозумна дружина дозволяє йому гуляти і ніколи не “пиляє.”
Скільки б ще тривало її незрозуміле життя, якби одного разу Ольга не зустріла своє кохання.
Це сталося у парку, де вона бігала для підтримки фігури у тонусі. Він сидів на лавці з відчуженим виглядом невизнаного генія. Вона побачила його, і, як пишуть у романах, її ніби струмом вдарило. Вона стояла і дивилася на нього.
Вони познайомились. Його звали Григорій. Він був казково гарний, як принц із казки. Вони почали зустрічатися у парку. Через три місяці він освідчився їй у коханні.
Ольга була щасливою. Вона тут же пішла від чоловіка, чим серйозно всіх здивувала.
Жити закоханим не було де. Він жив зі своєю мамою, Ольга теж пішла до своєї мами.
Вони оселилися на дачі друга Григорія за містом. Ольга працювала, їй доводилося довго діставатися до роботи, але хіба це перешкода для закоханих?
Григорія скоротили з колишньої роботи і він чекав на неї вдома, готував вечері. Так вони прожили досить довго, поки одного разу Ольга не зрозуміла, що вагітна. Дізнавшись про це, Грицько заявив, що має найсерйозніші наміри. Скромно і легко вони одружилися.
Ольга закінчила інститут та працювала у банку. Вони купили квартиру в іпотеку. Допомогла грішми Ольгина мати.
У цей час відбулося десятиліття випуску та зустріч із однокласниками. Ольга не пішла, бо з дня на день мала вирушити до пологового будинку.
Весною народилися Михайлик. Чудовий, найкращий у світі малюк. Григорій займався дитиною, а Ольга за три місяці вийшла на роботу. Сім’ю треба було годувати. Григорій, як і раніше, залишався в статусі безробітного. Він вважав себе важливим та незамінним для сім’ї, він виховував сина. У три роки син був влаштований у платний дитячий садок.
Григорій звільнився, занудьгував і поринув у депресію. Півроку він пролежав на дивані, клацаючи пультом від телевізора. Ольга у різкій формі попросила його активніше шукати роботу. Чоловік став уранці їхати до мами, а ввечері розповідав, як важко і практично неможливо знайти роботу.
Ольга взяла це питання під свій контроль та запропонувала чоловікові кілька вакансій. Чоловік засмутився і переїхав до мами на зовсім.
Так розпався другий шлюб Ольги.
Тоді Ольга раз і назавжди вирішила жити в гордій самоті.
…У суботу ввечері у невеликому кафе зустріч однокласників, 15 років, як вони закінчили школу. Цю зустріч Ольга не могла пропустити. У них був дружний клас, вони досі не втрачають один одного.
Весь ранок Оля перебирала вбрання і вирішила одягтися демократично: шкіряна спідниця та модна блузка. З Михайликом залишилася бабуся.
Ольга увійшла в зал і відразу потрапила в обійми своїй шкільній подрузі Зіні. Подруга розповіла останні плітки: хто одружився, хто народився, хто поїхав за кордон. Ользі здавалося, що вони тільки вчора розлучилися.
Ольга обнялася з усіма по черзі, і їй здавалося, що немає на світі людей ближчих та рідніших.
Максим з’явився останнім, коли всі вже потихеньку сідали за стіл. У Ольги серце тьохнуло: “Приїхав!” Він привітався з кожним і нарешті дістався до Ольги. Вона була його подругою, соратницею і постійною сусідкою по парті.
– Виглядаєш чудово! – Сказав він з усмішкою.
– Я рада тебе бачити! – відповіла Ольга.
Вони знайшли місце, де могли б сісти поряд.
– Як ти? – Запитав Максим.
– Добре, – усміхнулася вона, – можна сказати, чудово!
Він, звісно, все про неї знав. Не тому, що дізнавався спеціально, а так вийшло. Випадково чув від когось, що з чоловіком розлучилася, виховує сина. Одна. І все в неї добре. Максиму давно не зустрічалися жінки, у яких все добре.
Ольга розповідала смішні історії про свого сина, і Максим навіть трохи заздрив їй.
Він не мав дітей, і дружини теж не було. З колишньою дружиною вони прожили лише два роки. Вона пішла від нього до артиста-початківця. У нього залишилася робота і ще раз робота. Він займав хорошу посаду у міністерстві промисловості та торгівлі. Були, звісно, короткі, несерйозні романи, а серйозні він відкладав потім.
Треба ж! Як Ольга на нього діє! Він про неї і не згадував ніколи, а побачив і зрозумів, що скучив.
Максим підвівся і вийшов надвір. Покурити. Подумати. Провітрити мозок.
Згадалося, як їм завжди було добре та весело. З нею поряд він почував себе лицарем, сильним, сміливим і розумним. Розправлялися плечі, очі сяяли. Дуже важливо, напевно, щоб поряд була людина, поряд з якою ти стаєш лицарем.
Максим якось спробував розглядати Олю з романтичної точки зору, але вона відразу припинила його погляди, а він не наполягав. Побоявся зруйнувати їхню безтурботну дружбу. Кохання – це дуже складно. Особливо у сімнадцять років.
– Ось ти де! – пролунало за спиною. – А я тебе всюди шукаю.
– Навіщо? – спитав Максим і злякався, раптом вона образиться. Вважатиме за хамство таку відповідь.
–За старою звичкою, мабуть, – сказала Ольга і усміхнулася.
Вони повернулися до зали. А потім танцювали. І їм було так добре та спокійно разом.
– Потрібно терміново відвести її кудись і поговорити про майбутнє. Треба їй якось пояснити, що маємо з нею спільне майбутнє, — думав Максим.
Кафе зачинялося. Колишні однокласники збиралися їхати до когось на дачу та продовжувати зустріч.
– Ми не поїдемо на дачу, – сказав Максим.
– Я не хочу додому, – заперечила Ольга.
– Ти додому і не поїдеш, поїдемо до мене і поговоримо спокійно, а потім я викличу тобі таксі, – відповів Максим.
Ольга на нього здивовано глянула, але заперечувати не стала.
Удома Максим зварив каву. Вони пили каву і мовчали.
Максим нарешті перервав мовчання:
– Ольго, скажи мені чесно, у мене є шанс втиснутися в низку твоїх чоловіків?
– Звісно. У тебе є шанс. Я буду щаслива, якщо ти втиснешся! – відповіла вона.
Через три місяці Ольга вийшла заміж востаннє.
На весіллі гуляли усі однокласники.
Автор: Наталія Сергіївна