Ми не вміємо робити інших людей частиною свого життя, не прив’язуючись до них. І коли нас покидають, стає дуже боляче. Так, іноді ті, з ким ми потоваришували ще в юному віці, залишаються з нами до кінця, але так буває дуже рідко. Обставини змінюються, і ми змінюємось разом із ними. І, повірте, якщо ми щосили намагатимемося зберегти стосунки з людьми, які не роблять наше життя кращим, а лише є джерелом постійного стресу, це не піде на користь ні нам, ні їм.
Іноді краще визнати, що ці дружні стосунки, хоч би якими приємними і міцними вони були спочатку, вже віджили своє, і що не всяка дружба триває все життя. Прийняття цього факту, хоч і болісно, але значно правильніше, ніж спроби зібрати по шматочках і склеїти те, що не підлягає відновленню.
Так, коли з нашого життя йдуть люди, яких ми знали дуже давно, ми відчуваємо, ніби у душі утворилася дірка, яка ніколи не заповниться, але насправді це зовсім не так. Від спроб зберегти стосунки з людьми, з якими більше нічого не пов’язує, нам буде набагато болючіше.
Найчастіше трапляється так, що життєві обставини самі видаляють колишніх друзів із нашого життя. І якщо ми дозволяємо їм це зробити, у багатьох випадках це буває лише на краще. Як це відбувається? А ось як:
1. Іноді це трапляється через те, що ви чи ваш друг порушуєте якесь основне правило.
Наприклад, ви починаєте зустрічатися з його колишньою «другою половинкою». Ви приймаєте сторону опонента у суперечці, важливій для вашого друга. Або, припустимо, ви зробили щось таке, що обіцяли одне одному нізащо не робити ще у школі.
Можливо, всі ці правила були встановлені не так. Можливо, ми й справді не повинні жертвувати своїм часом і енергією заради людей, які завжди віддадуть перевагу своїм інтересам, і для яких будь-яке правило і заборона виявляться порожнім звуком, якщо їм так захочеться. Можливо, саме таким способом доля показує нам, хто з оточення дійсно гідний нашої дружби.
А ще варто придивитися до того, чи не починаємо ми самі робити вигідні нам вчинки навіть у тому випадку, якщо це поранить почуття друга. Тому що, якщо справа доходить до того, що ми починаємо здебільшого вибирати себе, коханих, це говорить про те, що ми насправді відчуваємо щодо цієї дружби, і, власне, самого друга. Краще відпустити і не мучити ні його, ні себе.
2. Іноді буває так, що ви просто роз’їжджаєтеся по різних містах або країнах, і спочатку навіть намагаєтесь підтримувати стосунки.
Однак поступово у вас з’являються нові інтереси, друзі та коло спілкування, і ви починаєте телефонувати дедалі рідше. Іноді ви приймаєте цей факт і цінуєте дружбу, навіть якщо вони стали жалюгідною тінню того, чим вони були раніше… і це нормально.
Ваша дружба нікуди не дівається, і одного разу ви, можливо, ще зустрінетеся, щоб обговорити за келихом вина минуле.
Мабуть, це найкращий із усіх можливих варіантів у подібній ситуації, але, на жаль, так трапляється не завжди. Іноді послаблення дружби надто сильно ранить наше его, яке боїться того, що тепер ми опиняємось у кращому випадку на другому місці, що захисні механізми нашої психіки включаються на повну потужність, і ми обсипаємо друга повідомленнями, повними звинувачень та пасивної агресії.
Якщо це відбувається, то, відверто кажучи, краще б вам взагалі припинити спілкування, і дозволити один одному піти своєю дорогою, тому що ви вже дозволили такій дрібниці стати на шляху у вашої дружби. Ви повільно, але невідворотно почали віддалятися один від одного.
3. А іноді це відбувається навіть тоді, коли ви живете по сусідству.
Ви просто віддаляєтеся один від одного. Ви змінюєтеся, змінюються інтереси та захоплення, і ви розумієте, що просто більше не підходите один одному. У вас немає нічого спільного, і ваші стосунки обмежуються розмовами ні про що у барі чи на вечірці.
Якщо щось трапляється, то ви покличете на допомогу будь-кого, але не один одного. Іноді це цілком нормально і деяким людям потрібна саме така дружба. Але здебільшого це зовсім не так. Ні, ви не сваритеся, і ваша дружба закінчується не скандалом… Просто ви перестаєте бути друзями…
4. Іноді виходить так, що ви щоразу ковтаєте свій гнів, образу або роздратування, боячись, що це почне конфлікт.
Навіщо псувати чудові дружні стосунки, думаєте ви, і мовчите, мовчите, мовчите… Однак це лише тимчасове рішення, яке, по-перше, нічого не вирішує, а по-друге, веде до катастрофічних наслідків.
Коли ви звикаєте мовчати про свої образи, потреби і очікування заради того, щоб зберегти стосунки, все це аж ніяк не зникає безслідно, і настане день, коли вибудована у вашій свідомості дамба трісне і прорветься, і потік, що вирвався з неї, захлисне все, що ви намагалися захистити. І навіть якщо ваша дружба вистоє після такого, то, на жаль, вона вже ніколи не буде колишньою.
Так, це неприємні почуття, але рано чи пізно вони зникнуть. І якщо вам пощастить, все, що ви винесете з цього життєвого випробування – цінний урок про одне з найважливіших правил стосунків (якщо вас щось непокоїть, краще скажіть про це відразу – ви не зможете вічно тримати це в собі).
5. Іноді у вас змінюються пріоритети, і той час, який подобався вам двом, змінюється чимось іншим.
Чимось, що подобається вам значно більше. Це зовсім не обов’язково пов’язано з новими друзями або стосунками, але підсвідомо ви вважаєте це куди більш гідним нашого часу та енергії, ніж людина, з якою ви ще зовсім недавно були не розлий вода. Коли це відбувається, то, швидше за все, з цим уже нічого не вдієш і потрібно просто дозволити цьому статися.
Це зовсім не обов’язково означає, що ця людина вас більше не цікавить. Якщо подібне нас чогось і вчить, то, мабуть, того, що ми не повинні стримувати себе – що ми повинні дозволяти собі бути досить гнучкими, щоб рости та змінюватися. А ще – що вміння відпускати теж важливо, і розлучення з колишніми друзями зовсім не обов’язково має бути сумним та болючим. Нехай краще це стане для вас нагодою зустріти щось нове – нових людей, нові можливості, нове життя.