Якось у коконі з’явилася маленька щілина. Крізь неї стало видно метелика, який хотів нарешті розправити свої крильця. Чоловік, який проходив в той момент повз, почав спостерігати за цим дійством. Минула година, дві, три, після чого метелик вирішив покинути свої зусилля. Щілина залишилася такою ж маленькою.
Тоді чоловік вирішив допомогти. Взяв ніж і розрізав кокон. Метелик легенько вийшов з нього, але його тільце залишалося слабким та немічним, а прозорі крила майже не рухалися.
Чоловік продовжував спостерігати, чекаючи, що ось-ось крила маленької істоти розправляться й зміцніють, і вона зможе полетіти. Цього так і не сталося!
Зрештою, метелик загинув від втоми і безсилля. Всьому виною був добрий вчинок чоловіка. Адже він не знав, що зусилля, щоб вийти з кокона, було метелику необхідне, для того, щоб рідина з тіла перейшла в крила, і метелик зміг літати.
Життя змушувало метелика з труднощами покинути оболонку, щоб він міг в процесі рости і розвиватися…
Якщо б нам було дозволено жити без труднощів, ми були б обділені. Ми ніколи не змогли б бути такими сильними і не змогли б «літати».
Ми просимо сил, а життя дає нам труднощі, щоб зробити нас сильними…
Ми просимо мудрості, а життя дає нам проблеми, щоб ми їх вирішили…
Ми просимо багатства, а життя дає нам, здоров’я і розум, щоб ми могли працювати…
Ми просимо можливості літати, а життя дає нам перешкоди, щоб ми їх долали…
Ми просимо любові, а життя дає нам людей, які потребують нашої допомоги…
Ми просимо благ, а життя дає нам можливості…
Поділися цією цікавою статтею з друзями!