Хтось одного разу сказав мені — жити заради дрібниць…
Жити заради світанку о п’ятій ранку і заходу о п’ятій вечора, жити заради подорожей, їзди на велосипеді з музикою у навушниках і вітром в волоссі, жити заради танців під дощем, жити заради сміху до болю в животі, жити заради улюблених пісень і хороших книг, заради посмішок без причини, заради довгих розмов, заради печива з чаєм, заради відпочинку після довгого важкого дня, заради блиску в очах.
Жити заради нічних пригод і заради зірок що проводжають тебе додому. Жити заради людей, які пам’ятають, що ти п’єш чай без цукру і ненавидиш цибулю. Жити заради першого поцілунку і довгих прогулянок, заради обіймів. Заради несподіваних подарунків і довгоочікуваного “так”. Жити заради тих дрібниць, що змушують відчути себе живим.
Залі Зельвегер