Кажуть: “У стосунках один любить, а інший дозволяє себе любити”. Вважається, що в більш вигідному становищі знаходиться той партнер, який холодніший, зважений, спокійний. Йому не треба доводити свою “потрібність”, домагатися любові і щось постійно доводити. Але чи так це?
Контролює стосунки в парі той, хто менше в них відчуває потребу, хоче інтиму або потребує емоційної підтримки. Той, хто менше від цього залежить, відчуває себе впевненим і сильним. Однак це не завжди є відображенням істинної цілісності партнера, його самоцінності і впевненості в собі. Найчастіше цей образ себе формує і підтримується тільки завдяки «слабкому» залежному партнеру.
Насправді в цих відносинах обидва залежні однаково і тому є рівними парнерами. Тому що кожен в них знаходить підтвердження свого уявлення про самого себе в очах іншого, в його вчинках, словах, готовності що-небудь робити заради партнера.
Той, чию любов домагаються, думає приблизно так: «Раз ти так сильно хочеш бути зі мною, хочеш моєї любові, значить, я дуже цінна людина і зі мною поруч повинен бути більш впевнений партнер. Але раз поки нікого немає, і раптом ніколи і не з’явиться, то дозволю тобі мене любити». Це, звичайно, все дуже спрощено, однак суті не міняє.
Інший же думає приблизно ось так: «Якщо я доведу йому, що краще за мене йому не знайти, то тоді я нарешті отримаю від нього таку любов, яку заслуговую».
Так ось, звертаючись до тих, хто домагається любові або хоче повернути партнера, рекомендую відпустити його. Перестаньте виснути на ньому і наздоганяти. Нехай заспокоїться і перестане боятися, що хтось хоче позбавити його свободи і майбутнього, якого він гідний (або вона, без різниці).
Дозвольте йому помінятися з вами місцями.
Коли він побачить, що ніхто за ним більше не біжить і не повертає, не добивається і не доводить, він залишиться один на один із самим собою. І з усіма своїми хибними уявленнями про свою цінність. Якщо немає нікого, хто підтверджує його впевненість в собі і його цінність, то починає валитися ілюзія опори, на якій і вибудовувався образ себе.
Кризи у стосунках не уникнути, тому що коли змінюється один, стаючи незалежним і впевненим, інший починає відчувати дискомфорт. Звична і зрозуміла для нього форма взаємодії руйнується, що незмінно призводить до відчуття тривоги і небезпеки. Партнер може панікувати і протестувати проти цього, провокуючи конфлікти і сварки. Він буде підривати вашу впевненість у собі, відкидаючи і не схвалювати жодних починань і проектів, він буде критикувати, засуджувати, ігнорувати і знецінювати. Зрештою, він може знайти собі запасний аеродром і звинуватити вас у тому, що це через вашу байдужість він іде.
Головне, не повірити в це. Він йде не через вас, а через себе, через що з’явився внутрішній конфлікт. Те, що було спроектовано на вас, тепер, виявилося, є в ньому. Але замість того, щоб розібратися з собою, визнати, усвідомити в собі тіньові сторони, він біжить від проблеми до іншого партнера, який позбавить його від внутрішнього росту, розвитку і болю.
Важливо не піддаватися на провокації, а продовжувати стояти на своєму. На своїй самоцінності і своїх принципах. Потрібно навчитися продовжувати любити і в той же час бути вірним собі, триматися за свою внутрішню опору.
Потрібно стати впевненим, сильним, незалежним і цілісним. Саме стати, а не здаватися. Не грати роль самодостатньої людини для того, щоб змінити свого партнера. А саме бути такою. Бути в цьому житті тим, ким ми і є насправді, цілісними і самодостатніми. І дарувати свою любов і будувати стосунки з позиції достатності, а не потреби.