Так, саме так, адже для того, щоб бути щасливим в цьому світі, необхідна сміливість, частка ризику і навіть мужність.
Бути щасливим просто так, тільки тому що ти живеш – це виклик усім скигліям, яких, на жаль, більшість серед людей. А вже стати щасливим, не дивлячись на на що – це взагалі нечувана зухвалість, бо ніщо так не дратує, як чужий оптимізм і віра в прекрасне.
Якщо ти вирішив бути щасливим, будь готовий до того, що в тебе полетять камені. Тобі будуть постійно говорити, що ти повний ідіот і ніякого щастя немає, є лише ілюзія його і взагалі, м’яко або грубо попросять спуститися з небес на землю, щоб не муляти очі своєю посмішкою.
На твої боязкі спроби пояснити, що щастя це круто і зовсім не вимагає від людини багато чого, приготуйся почути і не раз завчений постулат “Так не буває”. Ти пожмеш плечима і збереш слідувати своїм шляхом далі, але навздогін тебе обов’язково обіллють брудом, тому що ти неправильний, занадто вільний і думки твої дуже шкідливі.
Не знаю чому, але людям жахливо страшно припустити думку про те, що, воно, щастя це, прямо у них під носом, варто тільки дозволити його собі. Воно всюди і заховано в маленьких дрібницях, які так і хочуть, щоб ними насолодилися.
У літньому теплому вечорі, в чашці кави, в ароматі квітів і трав, в бесіді з простою і цікавою людиною, в усмішці дитини. Воно в тому, що ти живеш і дихаєш і у тебе є дві ноги і руки, щоб ходити по цій прекрасній землі.
Я дуже люблю людей, які розуміють, що бути щасливим – нормальний стан для людини.
І я теж вибираю шлях щастя.