Однієї холодної ночі мільярдер зустрів на вулиці старого бідняка.
Він запитав його:
– Тобі не холодно? Ти ж у мороз на вулиці навіть без пальта?
Старий відповів:
– У мене його немає, але я звик.
Мільярдер відповів:
– Почекай мене. Я живу поруч і зараз принесу тобі одне зі свого гардеробу.
Бідолашний чоловік дуже зрадів і сказав, що чекатиме на нього.
Мільярдер увійшов до будинку, до нього одразу підбігли люди й почали давати документи на підписи, з’єднувати по телефону з партнерами, довелось терміново вирішувати невідкладні справи. Так заклопотаний чоловік забув про бідного й про свою обідцянку.
Лише вранці мільярдер згадав того старого й вирушив на його пошуки. Через деяких час він знайшов його… мертвим. Старий замерз від холоду. У своїх синіх руках він тримав записку:
“Коли в мене не було теплого одягу, я мав силу боротися з холодом, тому що я звик до нього. Але коли ти пообіцяв мені допомогти, я прив’язався до твоєї обіцянки, і це позбавило мене сили чинити опір”
МОРАЛЬ: Не обіцяй, якщо не можеш виконати свою обіцянку. Це може нічого не означати для тебе, але це може означати для когось – все.
Дати нездійсненну обіцянку — все одно, що розпалити вогник надії і осмислено плюнути в нього.